Батьки Мії розлучилися і дівчинка живе з дідусем. У Мії є друг - Матвій, а в того є братик Людожерчик (це не ім'я, це прізвіско). Одного дня до Мії приходить гість, який має такого самого довгого носа, як і вона, і виявляється, що той гість її батько - Віталій, і не бачилися вони тому, що Віталій працював у таємній обсерваторії.

Враження: Я трошки розчарована, бо чекала захопливих пригод, а книжка виявилась просто про життя. Але якби я не думала, що книжка про пригоди, я б сказала, що вона мені безперечно сподобалася.

Мені сподобалося вгадувати місця де були діти (вони живуть у Києві). Мені сподобалася історія про Казкову країну і те як Людожерчик її шукав. Мені сподобався Людожерчик - дуже кумедний малий. Сподобалося як розповідалося про планетарій, про музей, про метро.

В книжці є як веселе, так і сумне, але сумне не надто сумне і мабуть діти не дуже будуть про те думати читаючи (а я думала, бо я теж не бачила батька багато років). Читається швидко, хочеться дізнатися що й як і емоції Міїї я відчувала (особливо розчарування).

А ще ілюстрації сподобалися, хоча в деяких мені не вистачало контрасту.