Читаю, дивлюся, малюю

2014 рік. Мінний тральщик "Черкаси" знаходиться на озері Донузлав. Українські кораблі в Криму здаються російським військам. Усі, крім "Черкас".
Враження: Після перегляду трейлеру подумала, що обов'язково подивлюся.
Була в залі одна.
В фільмі дуже багато лайки. Дуже-дуже.
Персонажів теж багато, більш-менш детально розповідається про двох. Хоча що ж сталося з одним з них я не зрозуміла.
Подробиці життя на кораблі цікаві, сумні і страшні.
Шукала інформацію про події у реальності, знайшла не багато. Дізналася, що командир корабля консультував на зйомках і саме він наполіг на тому, щоб показали допомогу від кримських татар.
Це третій український фільм переглянутий у кіно. Про цей не можу сказати, що в захваті, але рада, що змогла подивитися його у кіно.
взагалі ніколи не мала такого досвіду у житті. і як воно відчуття?
але хотіла б спробувати такий досвід- бути у залі самій.
Одного разу я була на денному сеансі сама. Бо то було фестивальне кіно. Артхаус.
Ми з чоловіком дуже багато разів були вдвох на сеансі. В Києві з цим не було проблем. А от у Ялті доводилося купляти чотири-шість квитків.
може я тому не попадаю на таке, що ходжу тільки на вихідних, в будні працюю.
Були і ввечері вдвох. Теж на фестивальному кіно.
"Рокетмена", наприклад, дивилася у вихідний і в залі була я і ще одна людина.